05.09 | 20:00

18+

Квитки

Хіба мистецтво, а особливо анімаційні фільми, не є чимось на кшталт поля гри? Як сучасні анімаційні фільми відображають реальність? Над цими питаннями я міркував, коли відбирала фільми до нашої міжнародної конкурсної програми ANIMATION AVANTGARDE в рамках кінофестивалю VIENNA SHORTS 2023, яку ми курували разом із Луїз Лінсенбольц.

Ось кілька коротких відповідей, які нам вдалося знайти:

«Останній цвях у труну» Конора Кіхіллі — це класичний приклад грайливості мультиків, сповнених співпадінь, болісних приколів та несподіваних поворотів, які могли вигадати лише аніматори. Трохи ближчі до реальності фільми про «віртуальну реальність» компʼютерних ігор чи соцмереж: свіжий і різнобарвний фільм Лійзі Ґрюнберг «Місуфі» показує, як можна буквального загубитися у світі ігор; а «Щось на кшталт заповіту» Стефена Вільмена принаймні пропонує більш ймовірну вихідну точку — незнайома людина зловживає особистими селфі головної героїні. Щоправда, потім історія перетворюється на сюрреалістичний кошмар, у якому також не бракує саркастичного гумору. «De Imperio» Алессандро Новеллі розповідає про (реальний) світ у метафоричний спосіб, пропонуючи нам, маленьким людям, обʼєднатися проти «велетнів», які використовують нас на їхньому ігровому майданчику. «Раптово ліг спочити», випускна робота МакКінзі Чампліна з Південнокаліфорнійського інституту архітектури, — це анімаційний фільм на основі ігрового двигуна, який зображує утопічний час, в якому глобальному радикальному активізму вдалося покласти край горючим корисним копалинам. Залишається лише сподіватися, що обидві грайливі візії скоро стануть реальністю. Відеоколаж Улу Брауна під назвою «Тихоокеанська вена» значно ближчий до реальності. Це художня панорама Заходу США, у якій цитати знаменитостей співставлені з уявленнями про життя «нормальних людей» на фоні пошкодженої планети.

Томас Ренольднер.

Показ відбувається за підтримки Австрійського бюро кооперації у Львові та Ukraine Office Austria.

Тривалість 72 хв.