04.09 | 18:00
Назва цього позаконкурсного блоку звучить, як і головна тема фестивалю 2021 - Присутність. Близкість. Дотик. Ми багато міркували про значення тіла і фізичного контакту після того, як нас різко його позбавили. Як так вийшло, що такі розумні і диджіталізовані істоти як ми, підкорювачі землі і космосу, раптом опинилися перед банальною істиною - лише енергія близькості, простота присутності та імпульс дотику робить нас насправді живими? Це підбірка анімацій про нелегкі, але захопливі взаємини із власними та чужими тілами, які стають щоразу чимось більшим, ніж просто фізична оболонка.
Тривалість 70 хв.
Швейцарія | 10:40 | 2020
Щоночі електрик звично встановлює знаки по всьому місті. Він проживає життя непомітно і майже не спілкується з рештою світу, доки не усвідомлює, на які саме знаки він має звертати увагу.
Китай | 04:29 | 2020
Я створила ці три особисті псевдодокументальні анімації на основі досліджень, інтерв’ю та історій пацієнтів із трьома хворобами – вродженою анальгезією, хондропатією та синдромом Марфана. «Він вона він» - це не лише троє персонажів, а й ті з нас, хто почувається знехтуваними і потребують емоційних зв’язків з оточенням. Через тіло я намагалася викликати співчуття і досягти переходу від емпатії через сприйняття до особистої когнітивної емпатії.
Франція | 05:46 | 2020
Повернувшись до рідного міста з надією відновити зв’язок зі своїм минулим, молодий чоловік виявляє, що це місце завмерло в часі. Ідучи знайомими вулицями, він піддається оманливим спогадам, дивлячись у вічі тому, що колись покинув.
Росія | 14:40 | 2019
Десь у Східній Європі стався нещасний випадок у лабораторії, і герой фільму мимоволі набуває суперсил. Він не хоче бути супергероєм і рятувати світ від лиходіїв – йому хочеться повернутися до звичного життя і нічого не змінювати. Становище ускладнює той факт, що не усвідомлені до кінця сили приносять йому проблеми у повсякденному житті. Застрягнувши в ліфті, він знайомиться з дівчиною, яка симпатизує герою і хоче йому допомогти.
Тайвань | 04:09 | 2020
Повсякденне життя батька, який дбає про немовля. Ось він виніс дитину на вулицю і нервує, коли з ним вітається сусід. Іноді батько сам поводиться як дитина. Ніж виявився занадто тупим, аби нарізати продукти, але він добре ріже пальці. Окріп у каструлі безперервно кипить, нагадуючи щоденний хаос. Батькові вдається відключитися від зовнішнього світу, лише купаючи дитину.
Бельгія, Турція | 04:30 | 2020
Сучасна історія кохання – у правильному місці, але в неправильний час.
Португалія | 10:08 | 2020
Багато людей збирається довкола обіднього столу. Незрозуміло, хто вони – родичі чи друзі. На фоні галасу їм подають їжу. Під час трапези ми дізнаємося про цих людей, слухаємо їхні розмови і здогадуємося про зв’язки між ними. Лунають тости і пісні з вітаннями. У якусь мить люди починають спати, читати, зустрічатися. Середовище дедалі більш фрагментоване. У кінці залишаються тільки брудні тарілки і тиша.
Швейцарія | 05:04 | 2020
У постійному пошуку близькості С переживає найкращі і найгірші емоції. Навіть коли після близькості інша людина відштовхує С, і настає понура самотність, С не здається. Раз по раз знаходяться нові способи відшукати бажану близькість і ніжність. І втратити їх.
Канада | 04:23 | 2021
Короткометражний анімаційний фільм, який пропонує зазирнути в ізоляцію, що її переживають самотні літні люди. Намальований за допомогою традиційних і цифрових засобів, фільм змальовує і досліджує самотність, тугу і дедалі слабший зв’язок із реальністю однієї людини.
Китай | 05:33 | 2021
Останніми роками японські офісні працівники називають себе самоіронічною фразою - «соціальні тварини». На роботі вони почуваються тваринами, адже їх використовують, ніби інструменти, і вони день у день бездушно роблять якісь непотрібні речі. Над цим варто замислитися. Чому тяжка праця приносить нам порожнечу і стрес? «Конвеєр 0» - спроба симулювати перетворення людей на інструменти, в ролі яких позує справжня особа. Фільм показує дуже одноманітний і нудний спосіб роботи, подібний до промислового конвеєра із його повторюваним і монотонним ритмом життя. Нуль означає ніщо, і це можна порівняти із психологічним станом від роботи: нічого, жодного відчуття досягнення чи задоволення. Це відчуття порожнечі рано чи пізно поглине нас. Лише після роботи нам вдається трохи перевести подих у мріях і фантазіях.