Ліван | 05:21 | 2025 

Після вибуху є лише тиша. Земля потріскана, коріння оголене, повітря тяжке від пилу. Колись тут росли червоні квіти. А тепер лишилися тільки попіл та спогади про їхній колір. Голос закликає до землі й того, що ще може слухати, мовою асфурі — забутою мовою птахів. Тут більше немає людей — лише відлуння слів, що губляться у вітрі. Коли нас не стане, чи виростуть тут знову квіти? І якщо виростуть… то чи памʼятатимуть вони нас, щоб бачити у своїх снах?