01.10 | 12:00, UNIT.Core B.8
Дискусія з продюсерками, які прийшли в анімацію з ігрового та документального кіно. Що стало їхнім тригером зміни напряму і які перші кроки вони зробили в анімації; які навички з ігрового та документального виробництва виявилися найбільш переносними, а що довелося опановувати з нуля; чим відрізняється підготовка пакета матеріалів для анімаційного проєкту від традиційних пітчпаків та які ризики вони вже проходили і якими інструментами мінімізують наслідки.
Спікерки:
Міра Оєторо - українська продюсерка анімаційних, документальних та ігрових фільмів, яка з 2022 року мешкає в Уельсі. Міра присвятила понад десять років розвитку українського кінематографа. У своїй роботі вона часто досліджує теми прав жінок та соціального впливу пропаганди. Вона є випускницею навчального курсу з копродукції EAVE.CHANGE (2023-2024), курсу Amplify на Sheffield Doc Fest (2023), анімаційного семінару «Управління анімаційним виробництвом» Університетського коледжу VIA (Данія, 2024), резиденції Global Media Makers у Трієсті на кінофестивалі When East Meets West (Італія, 2025) та закінчила Київський національний університет театру, кіно та телебачення імені І. К. Карпенка-Карого у 2017 році за спеціальністю «продюсер».
Дар’я Бассель раніше працювала у сферах ТБ та реклами. У 2011 доєдналась до команди Docudays UA IHRDFF, де працювала програмеркою та пізніше очільницею індустрійної платформи. Почала свою продюсерську кар’єру у 2013. Брала участь у Eurodoc, Producers Network (Marché du Film), Ex Oriente та EAVE, а також була членкинею журі на таких фестивалях як Visions du reel, IDFA, Cinedoc Tbilisi, Astra, OIFF, One World Prague та Krakow IFF. У 2019 разом з Вікою Хоменко створила кінокомпанію Moon Man.
Серед її продюсерського доробку: документальний фільм «Назовні» (2022), світова прем’єра якого відбулась на CPH:DOX і була показана на понад 20-ти кінофестивалях по всьому світу, ігровий фільм «Бачення метелика» (2022), прем’єра якого відбулася в Каннах в Un Certain Regard, ігрова стрічка «Редакція» (2024), світова прем’єра якої відбулася на Берлінале в секції FORUM, та документальна стрічка «Пісні землі, що повільно горить» (2024), премʼєра в основній програмі Венеційського фестивалю. Вона також є співпродюсеркою номінованого на премію «Оскар» документального фільму «Будинок зі скалок» (2022) та «Мирних людей» (2024), документальної стрічки, що була показана на понад 150 міжнародних фестивалях та номінована на премію Європарламенту (Lux Adience Award) та Gotham Awards.
Олександра Кравченко з 2011 року працює в кіноіндустрії: як директорка з комунікацій (Одеський міжнародний кінофестиваль, кінопрокатна компанія «Артхаус Трафік»), виконавча менеджерка з маркетингу (анімаційна студія Animagrad / FILM.UA Group), незалежна продюсерка (ESSE Production House, DGTL RLGN, Albatros Communicos, Moon Man). З 2019 по 2022 працювала координаторкою проєктів індустрійної платформи DOCU/PRO на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA (Україна). З 2022 по 2024 була експерткою та координаторкою проєкту посилення спроможності Media Fit від CFI (Canal France International) Департаменту розвитку медіа (Франція), який було присвячено сприянню розвитку документального виробництва на українському суспільному мовнику СУСПІЛЬНЕ УКРАЇНА. Учасниця професійних програм для продюсерів - Emerging producers та EURODOC 2024, членкиня Європейської кіноакадемії. Працювала над такими проєктами, як повнометражний документальний фільм “Рози. Фільм-кабаре” Ірени Стеценко (2019, Sheffield Doc/Fest, Docudays UA, Jihlava IFF та багато інших), альманах короткометражних арт фільмів від різних режисерів Dance Plus City створений у ко-продукції з ARTE France, повнометражний художній фільм “Редакція” Романа Бондарчука (2024, Берлінале, як лінійна продюсерка) та повнометражний документальний фільм “З любов’ю з фронту” Аліси Коваленко (2025, CPH:DOX, Docudays UA, Docufest, Camden IFF та інші, як копродюсерка).